У селі Вітковичі попрощалися із Захисником України Віталієм Миронцем
15 грудня 2025 року, у селі Вітковичі провели в останню путь Захисника України Миронця Віталія Васильовича.
Віталій народився 24 травня 1982 року в селі Вітковичі. Навчався у місцевій школі, а згодом отримав посвідчення водія та тракториста. Віталій зростав працьовитим і відповідальним, любив порядок у всьому — в полі, у господарстві, на подвір’ї. До будь-якої роботи брався сумлінно й чесно. У мирному житті працював там, де були потрібні його умілі руки, зокрема на сезонних роботах, і завжди залишав по собі добрий слід.
Його поважали за добру вдачу, працелюбність, справедливість і щирість. Він умів знаходити спільну мову з людьми та ніколи не відмовляв у допомозі тим, хто її потребував. Особливе місце в його житті займала родина. Для рідних Віталій був справжньою опорою — турботливим сином і братом, люблячим чоловіком і найкращим батьком, на якого завжди можна було покластися. Світла пам’ять про нього назавжди житиме в серцях близьких і всіх, хто його знав.
Старший солдат, командир відділення піхотного взводу піхотного батальйону, захищав Україну з липня 2025 року. Загинув 24 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області. Понад три тижні вважався зниклим безвісти.
Сьогодні Віталій повернувся додому «на щиті»…
Поховальна процесія розпочалася у храмі Різдва Пресвятої Богородиці міста Березне, де відбулася заупокійна служба, під час якої присутні помолилися за спокій душі Героя. Потому громадська панахида продовжилася на площі Незалежності. Слова скорботи та підтримки родині Віталія висловили міський голова Руслан Пилипчук і настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці отець Назарій. Потому траурний кортеж вирушив до рідного села Вітковичі. Живим коридором — з прапорами, квітами та сльозами на очах — стоячи на колінах односельчани зустріли загиблого захисника України. На рідному подвір'ї провели похоронне зібрання члени Релігійної громади Помісної Церкви Християн Віри Євангельської. Поховали Віталія на місцевому сільському кладовищі села Вітковичі.
У Віталія залишилися дружина Олеся, доньки Дарина, Анна та Софія, мама Надія Максимівна, тато Василь Панасович, а також брат Сергій.
Березнівська громада схиляє голову в глибокій шані та скорботі. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким, розділяємо їхній біль і горе.
Вічна пам’ять і слава Герою.
Нехай світлий спомин про українського воїна назавжди залишиться в наших серцях і спогадах його рідних, земляків та побратимів...
