У селі Орлівка попрощалися із Захисником України Юрієм Яцинюком
Сьогодні, 21 липня 2025 року, у селі Орлівка провели в останню путь Захисника України Яцинюка Юрія Миколайовича.
Юрій Миколайович народився 15 травня 1974 року в селі Орлівка, де й пройшли його дитинство та юність. Після закінчення місцевої школи у 1992–1994 роках проходив строкову військову службу. Повернувшись додому, працював на місцевих підприємствах, а також на сезонних роботах. У вільний час захоплювався технікою — особливо любив автомобілі, добре в них розумівся та часто лагодив. Не менше цікавився й будівництвом — мав практичні навички та завжди виконував роботу якісно й відповідально.
Юрій був людиною доброю, щирою і працьовитою. Його знали як простого, відкритого та відповідального чоловіка, якого поважали за людяність, порядність і щире серце. Що б не попросили — завжди допоможе, не відмовить. Для рідних він був хорошим сином, люблячим чоловіком, турботливим батьком і дідусем.
Молодший сержант - номер обслуги мінометного взводу мінометної батареї захищав Україну з травня 2024 року. Побратими знали його під позивним «Верес». Мужньо виконавши свій військовий обов’язок, загинув 17 липня 2025 року на Донеччині.
Сьогодні Юрій повернувся додому — «на щиті». Попрощатися із загиблим Захисником прийшли його рідні, друзі, побратими, мешканці громади та представники місцевої влади.
Поховальна процесія розпочалася у сімейному будинку Героя. Далі скорботна хода пройшла його рідною вулицею до Свято-Воскресенського храму села Орлівка, де відбулась заупокійна служба. Поховали Захисника на місцевому сільському кладовищі.
У Юрія залишились мама Ніна Корніївна, дружина Оксана Василівна, доньки Катерина та Надія, сини Сергій і Микола, а також двоє онуків.
Березнівська громада схиляє голову в глибокій шані та скорботі. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким, розділяємо їхній біль і горе.
Вічна пам’ять і слава Герою.
Нехай світлий спомин про українського воїна назавжди залишиться в наших серцях та спогадах його рідних, земляків та побратимів...
