На Березнівщині попрощилися із Захисниками України Придатком Василем Володимировичем та Сичиком Анатолієм Володимировичем
Сьогодні, 24 жовтня 2025 року, у Березнівській громаді провели в останню путь Захисників України Придатка Василя Володимировича та Сичика Анатолія Володимировича.
У селі Голубне попрощилися із Захисником України Придатком Василем Володимировичем.
Василь народився 10 січня 1990 року в селі Голубне. Навчався у Голубнівській загальноосвітній школі, а згодом — у Соснівському професійно-технічному училищі, де здобув фах муляра. У мирному житті працював на сезонних роботах. Був спокійною, доброю та щирою людиною, завжди готовою прийти на допомогу. Разом із мамою та братом дбав про немале домашнє господарство. Василь мав добре серце й залишив по собі теплі спогади в душах усіх, хто його знав.
Солдат, оператор відділення управління мінометної батареї механізованого батальйону, захищав Україну з червня 2024 року. Побратими знали його під позивним «Маля». Загинув 01 лютого 2025 року на Донеччині. Тривалий час вважався зниклим безвісти. За зразкову військову службу та сумлінне виконання бойових завдань нагороджений нагрудним знаком «Золотий хрест».
Прощання з Героєм розпочалося у сімейному будинку, де він проживав. Провести воїна в останню путь прийшли рідні, друзі, побратими та жителі громади. Далі скорботна хода пройшла до Свято-Троїцького храму, де відбулась заупокійна служба. Поховали Захисника на місцевому сільському кладовищі.
У Василя залишились мама Зоя Євгеніївна та брат Валерій.
У селі Моквин попрощилися із Захисником України Сичиком Анатолієм Володимировичем.
Анатолій Володимирович народився 8 грудня 1972 року в селі Моквин (на той час — Першотравневе). Навчався у місцевій школі. У мирному житті, як і більшість односельців, працював на паперовій фабриці у рідному селі, а також на сезонних роботах. Доглядав за мамою, був для неї справжньою опорою. Спокійний, добрий і щирий, завжди готовий допомогти іншим.
Солдат, інспектор прикордонної служби – начальник першої групи мінометів відділення вогневої підтримки, захищав Україну з листопада 2024 року. Помер 22 жовтня 2025 року після тривалого лікування від бойового поранення, отриманого під час служби.
Поховальна процесія розпочалася біля рідного дому Анатолія. Далі скорботна хода пройшла рідними вулицями до Свято-Михайлівського храму, де відбулась заупокійна служба. Поховали Захисника на місцевому сільському кладовищі.
У Анатолія залишились мама Галина Василівна та донька Майя.
Березнівська громада схиляє голову в глибокій шані та скорботі. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким, розділяємо їхній біль і горе.
Вічна пам’ять і слава Героям.
Нехай світлий спомин про українських воїнів назавжди залишиться в наших серцях, у спогадах їхніх рідних, земляків та побратимів..
