У селі Зірне попрощалися із Захисником України Олександром Стадніком
Сьогодні, 12 січня 2026 року, у селі Зірне провели в останню путь Захисника України Стадніка Олександра Олександровича.
Олександр народився 17 вересня 1980 року в місті Олександрія Кіровоградської області. Важливе місце в його житті займала освіта та саморозвиток. Він закінчив музичну школу, де грав на тромбоні. Навчання в Олександрійському училищі культури дало йому професійну музичну підготовку — він був музикантом духового оркестру, де цінуються дисципліна, точність і вміння працювати в колективі. Згодом Олександр здобув ступінь бакалавра в Київській Міжрегіональній академії управління персоналом. Ще одним важливим етапом стало навчання у Полтавському військовому інституті телекомунікацій та інформатизації, який він закінчив майже з відзнакою. Це навчання вимагало високого рівня відповідальності та наполегливості, які були йому притаманні. Його життєвий шлях поєднував у собі культуру, освіту та службу.
Олександр був людиною стриманою, зваженою у рішеннях і надійною у справах. Він не прагнув зайвих слів, але завжди тримався гідно й відповідально. Не так давно Олександр створив сім’ю. Він одружився і взяв на себе відповідальність не лише за дружину, а й за трьох її дітей від першого шлюбу. Їхній батько загинув трагічно в дорожньо-транспортній пригоді, і Олександр став для них опорою, людиною, яка піклувалася про їхній побут, розвиток і майбутнє.
У дні, коли сімʼя мала відзначити річницю подружнього життя, Олександр повернувся додому «на щиті».
Сержант, командир взводу зв'язку танкового батальйону, захищав Україну з травня 2020 року. Помер 03.01.2026 у Київській міській клінічній лікарні №12 внаслідок отриманих травм під час дорожньо-транспортної пригоди на Харківщині. За роки служби був відзначений низкою нагород за зразкову військову службу та сумлінне виконання бойових завдань.
Поховальна процесія розпочалася біля сімейного будинку Захисника. У Свято-Пантелеймонівському храмі села Зірне відбулась заупокійна служба, під час якої присутні помолилися за спокій душі Героя. Поховали Захисника зі всіма військовими почестями на місцевому сільському кладовищі.
У Олександра залишилися дружина Юлія, син Лука, мама Ніна Михайлівна та сестра.
Березнівська громада схиляє голову в глибокій шані та скорботі. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким, розділяємо їхній біль і горе.
Вічна пам’ять і слава Герою.
Нехай світлий спомин про українського воїна назавжди залишиться в наших серцях і спогадах його рідних, земляків та побратимів...
