У Березному попрощалися із Захисником України Геннадієм Гуковським
Сьогодні, 11 березня 2026 року, у місті Березне провели в останню путь Захисника України Гуковського Геннадія Юрійовича.
Геннадій Юрійович народився 29 грудня 1980 року. У ранньому дитинстві його родина переїхала до села Кам’янка, де він виріс і закінчив місцеву школу. Створивши власну сім’ю, життя Геннадія пов’язалося з містом Березне. У мирному житті він працював експедитором у Березнівському комбінаті громадського харчування, а також займався будівельною справою, у якій був справжнім майстром.
Рідні та близькі згадують Геннадія як щиру, добру і життєрадісну людину. Він був люблячим чоловіком і турботливим батьком, надійною опорою для своєї родини. Завжди вмів підтримати, підбадьорити, знайти добре слово для тих, хто був поруч. Любив природу, риболовлю та прогулянки до лісу. Із особливою радістю проводив час із сім’єю — у простих розмовах, спільному відпочинку, грі у футбол із дітьми. Любив тварин, умів радіти простим речам і цінував кожну мить, проведену з рідними.
Солдат, стрілець окремого батальйону Національної гвардії України, захищав Батьківщину із березня 2022 року. Загинув 13 червня 2024 року на Донеччині, під час виконання бойового завдання. Побратими знали його під позивним «Чахлик». Тривалий час вважався зниклим безвісти.
У власній поезії його донька Олена написала рядки, сповнені болю й надії:
«Ковтає час сльозу і горе,
Війна затоптує сліди.
Вже телефон твій не говорить…
Та я чекаю… Лиш прийди!..»
Та, на жаль, доля розпорядилася інакше. Сьогодні Геннадій повернувся додому «на щиті».
Поховальна процесія розпочалася у сімейному будинку Захисника. У храмі Різдва Пресвятої Богородиці міста Березне відбулася заупокійна служба, під час якої присутні помолилися за спокій душі Героя. Потому громадська панахида продовжилася на площі Незалежності. Слова скорботи та підтримки родині Геннадія висловили міський голова Руслан Пилипчук, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці отець Назарій, а також побратими з Національної гвардії України. Зворушливим моментом стало читання власного вірша «Я вірю!» Оленою — донькою Геннадія — у пам’ять про свого люблячого тата. Поховали Захисника на міському кладовищі «Селецьке».
У Геннадія залишилися дружина Марина, доньки Наталія та Олена, сини Олександр і Дмитро, а також брат Юрій.
Березнівська громада схиляє голову в глибокій шані та скорботі. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким, розділяємо їхній біль і горе.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Нехай світлий спомин про українського воїна назавжди залишиться в наших серцях та спогадах його рідних, земляків і побратимів...
