Чорнобиль – це рана, яка не загоюється. Але це й урок, який ми не маємо права забути
26 квітня 1986 року – дата, яка назавжди увійшла в історію не лише України, а й усього світу. Аварія на Чорнобильській АЕС стала однією з найбільших техногенних катастроф людства.
Чорнобиль – це не лише про вибух реактора. Це про людей. Тих, хто першими став на боротьбу з невидимою загрозою: пожежників, медиків, військових, водіїв, інженерів. Усіх, кого сьогодні називаємо одним словом – ліквідатори.
У ліквідації наслідків аварії взяли участь 225 жителів Березнівської громади. Станом на сьогодні поруч із нами проживає 98 із них. Це люди, які без зайвих слів виконали свій обов’язок ціною власного здоров’я та життя.
Минуло 40 років, але Чорнобиль не став лише сторінкою підручника. Його наслідки відчуваються й досі – у природі, в людських долях, у пам’яті.
Сьогодні – день тихої пам’яті. Про тих, хто рятував. Про тих, хто постраждав. Про тих, кого вже немає… Чорнобиль – це рана, яка не загоюється. Але це й урок, який ми не маємо права забути.
