У Березному попрощалися із Захисником України Анатолієм Ковбаром
Сьогодні, 23 липня 2024 року, Березнівська громада з глибоким сумом провела у останній земний шлях свого Героя, Захисника України – Ковбара Анатолія Володимировича.
Анатолій народився 15 листопада 1966 року у селі Бронне тоді ще Березнівського району. З 1974 по 1982 рік навчався у Броннівській восьмирічній загальноосвітній трудовій політехнічній школі, а з 1982 по 1985 - у Клеванському СПТУ № 23. Ще під час навчання у школі став захоплюватись футболом. Незважаючи на усі труднощі, постійно доїжджав з села Бронне у місто Березне на тренування у футбольну секцію Березнівської ДЮСШ. Брав участь у спортивних змаганнях з футболу у складі команди села Бронне. З 1985 по 1987 рік проходив строкову військову службу.
Працював у сільськогосподарському виробничому кооперативі «Хлібороб» в селі Бронне, водієм у Березнівському районному споживчому товаристві та у фізичних-осіб підприємців в місті Березне.
У мирний час Анатолій був надзвичайно добрим, щирим, комунікабельним чоловіком, котрий завжди був готовий прийти на допомогу. Захоплювався збиранням грибів. Але особливо його приваблювала техніка. А потім – розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації.
Солдат, водій кулеметного відділення механізованого батальйону захищав рідну землю з лютого 2024 року. Загинув у Харківській області ще 11 липня 2024 року у результаті ворожого обстрілу з міномету. І сьогодні повернувся додому «на щиті».
Віддати останню шану Герою прийшли рідні, друзі, знайомі, військові – усі, хто знав Анатолія Володимировича.
Проводжали Захисника з усіма військовими почестями. У супроводі духового оркестру, почесної варти та колони прапороносців похоронна процесія в жалобі тягнулася міськими вулицями до Храму Різдва Пресвятої Богородиці міста Березне, де відбулася заупокійна служба.
Прощання з Анатолієм Ковбаром продовжили на міському майдані Незалежності. Зі словами скорботи та підтримки до рідних звернулися Березнівський міський голова Руслан Пилипчук, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці міста Березне отець Назарій.
Після траурного мітингу жалобний кортеж проїхав центральними вулицями міста, де з надзвичайною повагою та скорботою його зустрічали містяни.
Поховали Анатолія Володимировича на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави поруч із земляками, які віддали своє життя за майбутнє незалежної України.
Військові вручили рідним загиблого Державний Прапор України. На честь воїна пролунали залпи військового салюту.
У глибокій скорботі низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю Ковбара Анатолія Володимировича.
У загиблого Героя залишилися дружина, діти і внуки.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого, розділяємо їхній біль та горе.
Нехай світлий спомин про українського воїна назавжди залишиться в наших серцях та спогадах його рідних, земляків, побратимів.
