Березнівська громада попрощалася з молодим українським воїном Андрієм Шевчуком
30 грудня 2024 року Березнівська громада з глибоким сумом провела у останній земний шлях свого Героя, Захисника України – Шевчука Андрія Миколайовича.
Андрій народився 22 грудня 2000 року в селі Вітковичі Березнівського району в багатодітній сім’ї. 1 вересня 2007 року вступив до 1 класу Вітковицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Закінчив Вітковицький навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад» у 2018 році. У віці 9 років залишився сиротою. У дитячі та юні роки проживав та був під опікою у сім'ях старшого брата Віктора та рідного дядька Леоніда Рябчуна. Хлопець зростав допитливим, веселим та працьовитим.
У мирний час працював на сезонних роботах, їздив на заробітки за кордон, любив ремонтувати техніку.
Андрій був надзвичайно добрим, щирим, комунікабельним хлопцем, мав велике коло друзів. Для всіх односельчан він був, є та назавжди залишиться прикладом мужності й відваги. Світлий, добрий, життєрадісний, усміхнений, небайдужий до людей і рідної землі, вірний захисник України.
Молодший сержант Андрій Шевчук захищав Україну з квітня 2022 року. Ще
02 вересня 2024 року наш Захисник загинув на Донецькому напрямку. Андрію назавжди залишиться 23 роки.
Довгих 4 місяці Андрій вважався зниклим безвісти. Після тривалого пошуку тіла Герой сьогодні повернувся додому «на щиті»... Жителі населених пунктів Березнівщини з надзвичайною повагою зустріли військовий кортеж з тілом загиблого українського воїна.
Військове поховання молодого воїна відбулося в цей же день.
Прощання із Захисником розпочалося у місті Березне.
Чин похорону відбувся у храмі Різдва Пресвятої Богородиці міста Березне. Згодом пішою ходою загиблого воїна провели до площі Незалежності, де прощалася із ним громада. Зі словами скорботи та підтримки до рідних звернулися Березнівський міський голова Руслан Пилипчук, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці міста Березне отець Назарій.
Після траурного мітингу жалобний кортеж проїхав вулицями міста в село Вітковичі до батьківського будинку, де рідні, друзі, односельчани попрощалися із своїм Захисником
Під виконання Державного Гімну України та військовий салют завершився земний шлях Андрія Миколайовича, якого поховали на кладовищі села Вітковичі.
В Андрія залишилися брати - Віктор, Валерій, Микола, сестри - Інна, Олена, Катерина, та 17 племінників.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого, розділяємо їхній біль та горе.
Нехай світлий спомин про українського воїна назавжди залишиться в наших серцях та спогадах його рідних, земляків, побратимів.
