У селі Зірне попрощалися із Захисником України Дмитром Гайдуком
Сьогодні, 20 травня 2025 року, у селі Зірне попрощалися із Захисником України — Гайдуком Дмитром Олександровичем.
Дмитро народився 7 листопада 1991 року в селі Зірне, де й проживав. Навчався у Зірненській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. У школі, як не дивно, дуже любив фізкультуру і займався греко-римською боротьбою. Проте через травму змушений був залишити секцію боротьби. Після закінчення навчання працював на сезонних роботах, як і більшість місцевої молоді.
Запальний, рішучий, незламний — таким був Дмитро. Він не терпів несправедливості, був людиною честі, завжди стояв за своїх — і на фронті, і в житті. Йшов першим, рвався в бій, не терпів зволікань і не знав дороги назад. У його характері поєднувались внутрішня сила, відданість і безстрашність. Дмитро був вірний присязі та Україні, і щоденно доводив свою любов до Батьківщини не словами, а вчинками.
У квітні 2022 року добровільно став на захист України, обравши шлях воїна у найважчі для країни часи. Молодший сержант, сапер інженерно-саперного відділення механізованого батальйону, отримав два поранення під час служби, але після кожного з них мужньо повертався на передову — туди, де був найбільш потрібен. Побратими знали його під позивним «Покемон». Загинув 16 травня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Дмитро жив мріями, простими й справжніми. Під час війни зустрів кохану дівчину, з якою мріяв про спільне життя. У рідному селі зводив будинок та піклувався про сина. Він дуже чекав відпустки. Утома накопичувалась, як і туга за домом. Хотілося бодай ненадовго повернутись у рідне Зірне — доторкнутись до стін свого ще недобудованого будинку, побачити рідних, трохи перевести дух. Але відкладав — спершу треба було завершити підготовку хлопців, передати те, що знав сам. Відчував відповідальність і не міг залишити своїх. Та не судилося. Додому Дмитро повернувся… у свою останню, вічну відпустку — «на щиті».
Сьогодні попрощатися із загиблим Захисником прийшли його рідні, друзі, побратими, мешканці громади та представники місцевої влади.
Поховальна процесія розпочалася у сімейному будинку Захисника в селі Зірне. У храмі Різдва Пресвятої Богородиці міста Березне відбулася заупокійна служба, під час якої присутні помолилися за спокій душі Героя. Потому громадська панахида продовжилася на площі Незалежності. Слова скорботи та підтримки родині Дмитра висловили міський голова Руслан Пилипчук, настоятель Свято-Покровського храму міста Березне - благочинний Березнівського благочиння протоієрей Мирослав Синиця, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці отець Назарій та побратим Віталій. Поховали Захисника зі всіма військовими почестями на місцевому сільському кладовищі села Зірне.
У Дмитра залишились мама Тетяна Миколаївна, тато Олександр Ілліч, сестри – Ірина і Наталія, а також п’ятнадцятирічний син Олександр та його мама Тетяна.
Щирі співчуття рідним і близьким.
Вічна пам’ять і слава Герою!
