У селі Моквин Березнівської громади попрощалися із загиблим Захисником України Ярославом Карпцем
Сьогодні, 20 вересня 2024 року, Березнівська громада провела в останній земний шлях свого Героя, Захисника України Ярослава Карпця, 1976 року народження.
Карпець Ярослав Миколайович народився 14 листопада 1976 року в селі Хотин Березнівського району. Навчався в Прислуцькій середній школі. Вчителі та одноклассники запам’ятали його як сумлінного та надійного товариша, який завжди прийде на допомогу і ніколи не підведе. Закінчив з відзнакою Березнівське професійно-технічне училище №4, де здобув професію взуттєвика. У 20 років Ярослав втратив батька та став для менших братів Олександра і Михайла та сестри Тетяни надійною опорою. У мирний час працював будівельником, періодично виїжджав на сезонні роботи. Згодом, у 2007 році одружився, збудував будинок у селі Моквин та разом з дружиною Лілією ростили доньку Поліну і сина Павла.
Ярослав захищав Україну з червня 2024 року. 14 вересня 2024 року гранатометник механізованого батальйону Карпець Ярослав Миколайович загинув в бою за Україну на Донецькому напрямку. Захисник навіки залишиться в пам’яті рідних коханим чоловіком, люблячим батьком, надійним другом, щирою та доброю людиною.
Сьогодні Герой повернувся додому назавжди, "на щиті". Траурний кортеж у скорботі зустрічали жителі сіл громади та міста Березне. Рідні та близькі, односельчани, жителі громади, представники Березнівської міської ради, священнослужителі прийшли сьогодні до сімейного будинку Ярослава щоби висловити безмежну вдячність воїнові, який віддав своє життя за Україну та за кожного з нас. Проводжали Захисника з усіма військовими почестями у супроводі почесної варти та колони прапороносців. Поховальний кортеж попрямував скорботною ходою рідними вулицями до Свято-Михайлівського храму села Моквин, де відбулась заупокійна служба. Під траурні звуки духового оркестру, почесної варти односельчани провели Героя до місця вічного спочинку. Під виконання Державного Гімну України та військовий салют завершився земний шлях Ярослава Миколайовича, якого поховали на місцевому кладовищі села Моквин. Рідним вручили Державний Прапор України.
Висловлюємо мамі нашого померлого воїна Олександрі Адамівні, дружині Лілії Анатоліївні, дочці Поліні, сину Павлу, братам Олександру і Михайлу та сестрі Тетяні найщиріші співчуття з приводу непоправної втрати, розділяємо їхній біль та горе.
Низько схиляємо голову у скорботі. Вічна пам’ять і доземний уклін Герою!
