У селі Грушівка, що на Березнівщині, попрощалися із Героєм Олександром Козачком
Сьогодні, 08 травня, з сумом у серці і пекучим болем у душі провели в останню дорогу Героя-земляка Козачка Олександра Віталійовича, який боронив українську землю від російських окупантів.
Олександр народився 14 вересня 1999 року в селі Грушівка Березнівської міської територіальної громади, де і проживав. З 2006 по 2015 рік навчався у місцевій загальноосвітній школі І-ІІ ступенів, а у період з 2015 по 2019 рік – у Рівненському економіко-гуманітарному коледжі, де здобув фах технік обчислювального центру. З 2019 по 2021 рік навчався в Національному університеті водного господарства та природокористування, де отримав диплом бакалавра за спеціальністю інформаційні системи та технології. Працював в компанії «Нова пошта», ПрАТ «Київстар» та на сезонних роботах.
Навчаючись у школі, брав участь у загальношкільних заходах та спортивних змаганнях. Рідні, друзі та вчителі згадують Олександра як світлу та добру людину, яка завжди підтримувала інших і ніколи не залишалася осторонь. Завжди приходив на допомогу, був відкритим та чуйним. Постійно допомагав батькам, був їхньою опорою. Він любив автомобілі.
З 30 вересня 2024 року солдат Олександр Козачок захищав Україну у відділенні ударних безпілотних авіаційних комплексів на посаді водія-електрика. Вірний військовій присязі, загинув 03 травня 2025 року після обстрілу позицій у Харківській області.
Сьогодні Березнівська громада з шаною зустріла військовий кортеж з тілом Захисника, який мужньо виконував військовий обов’язок, захищаючи Україну, її свободу і незалежність.
Прощання з Героєм відбулося у батьківській оселі. Провести Захисника в останню путь прийшли рідні, близькі, друзі, односельчани, представники Березнівської міської ради та жителі громади.
Чин похорону відбувся у Свято-Вознесенському храмі сусіднього села Вільхівка. Поховали Захисника зі всіма військовими почестями на кладовищі у селі Грушівка. Під виконання Державного Гімну України та залпи військового салюту тіло українського воїна віддали в обійми землі. Невимовний біль та непоправна втрата – у вічному смутку рідних. Скорбота і сум завмерли в повітрі.
Рідним вручили Державний Прапор України.
У Захисника залишилися батько Віталій Арсенович, мати Жанна Григорівна, сестра Юлія з сім’єю.
Щирі співчуття рідним і близьким.
Нехай світлий спомин про українського воїна назавжди залишиться в наших серцях та спогадах його рідних, земляків, побратимів...
Вічна пам’ять і слава Герою!
