У селі Вільхівка попрощалися із Захисником України — Свитою Андрієм Олександровичем
Сьогодні, 26 травня 2025 року, у селі Вільхівка попрощалися із Захисником України — Свитою Андрієм Олександровичем.
Андрій народився 11 січня 1997 року у селі Вільхівка, де і проживав. Навчався у Грушівській загальноосвітній освітній школі І-ІІ ступенів, а згодом у Березнівському НВК «Загальноосвітня школа - інтернат І-ІІІ ступенів - міжшкільний навчально - виробничий комбінат». У мирний час Андрій працював на місцевих підприємствах, а також виїжджав на сезонні заробітки за кордон. У 2017–2018 роках проходив строкову військову службу, з честю виконуючи обов’язок перед державою.
Андрій був щирою, доброю і відвертою людиною. Не любив багато говорити, але завжди тримав слово. Його поважали за прямоту, чесність і справедливість — він завжди стояв на боці правди. Мав спокійний і врівноважений характер, захоплювався спортом і цікавився технікою. Саме таким — спокійним, надійним і справжнім — його запам’ятали рідні та друзі.
Старший солдат, старший стрілець стрілецької роти, захищав Україну із серпня 2022 року. Побратими знали його під позивним «Глаз». Загинув 26 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Сьогодні Андрій повернувся додому — «на щиті».
Прощання з Героєм розпочалось у батьківському домі. Провести Захисника в останню путь прийшли рідні, близькі, друзі, побратими, представники місцевої влади та жителі громади. Чин похорону відбувся у Свято-Вознесенському храмі села Вільхівка. Поховали Захисника зі всіма військовими почестями на кладовищі у селі Грушівка.
У Андрія залишились тато Олександр Тимофійович, мама Ніна Григорівна, брат Едуард та сестра Ірина.
Березнівська громада схиляє голову в глибокій шані та скорботі. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким, розділяємо їхній біль і горе.
Вічна пам’ять і слава Герою.
Нехай світлий спомин про українського воїна назавжди залишиться в наших серцях та спогадах його рідних, земляків та побратимів.
